Холодні далекі зірки тануть
у темній воді ліÑових озер,
Ñонце, що котитьÑÑ Ñ‚Ñ€Ð¾Ð¿Ð¾ÑŽ богів
за чорніючі пагорби,
вітер, що пеÑтить неÑлухнÑну
гриву польових трав -
вÑе зберігає мовчаннÑ,
наче відчуває близьку загибель.
Туман укутає ліÑи
в передранкові Ñутінки,
підніматиметьÑÑ
над мовчазною водою
до Ð²ÐµÑ€Ñ…Ð¾Ð²Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð´ÐµÑ€ÐµÐ².
РоÑи блищатимуть
на лугах в оÑтанній раз,
зуÑтрічаючи Ñхід ÑонцÑ.
ОÑінь зодÑгне холодні хащі
в потуÑкніле золото,
дощі змиють ÑÑкравіÑÑ‚ÑŒ фарб...